Кожелянку Василю Дмитровичу, українському письменнику, поету, журналісту, політичному аналітику першого січня мало би виповнитися 60 років.
Народився, більшу частину життя прожив і завершив життєвий шлях в селі (Кам'яна) Старожінецкого району Чернівецької обл. Служив в Радянській армії. . Почав писати в армії. У 26 років вступив на філологічний факультет Чернівецького університету.
Випускник філологічного факультету Чернівецького університету (1988). Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях.
- Вранці Василь був в редакції газети "Молодий буковинець", де вів постійну рубрику "Коментар тижня". Потім сусіди бачили його у дворі, а після обіду помер, - розповідає головний редактор львівського видавництва "Кальварія" 52-річний Петро Мацкевич. В "Кальварії" побачила світ книга Кожелянко "Чужий" - збірка новел у жанрі альтернативна історія.
- На здоров'я ніколи не скаржився. Родичі не говорять, від чого Василь помер. Дітей у подружжя Кожелянко не було. Його дружина Віра - віруюча, не допустила до тіла лікарів, поховала з усіма обрядами. Василь не був релігійною людиною, жартував, що сповідує православний буддизм, на підтвердження чого видав збірку «танка» - додає Мацкевич.
- Забрав документи з технікуму, де вчився на геодезиста. Перед тим в колгоспі в сувенірному цеху робив шкатулки, заробляв 200 рублів на місяць. Працював на заводі електроніки - різав папір, картон. Перший твір написав із земляком Володимиром Сердюком - "Гільйотина» п'єсу, - розповідав Василь Кожелянко в інтерв'ю "ГПУ".
Кожелянко - АВТОР 20 творів. Рукописами, які залишилися, займеться його племінниця, філолог Ірина Симончук.
Opus Magnum письменника став роман "Дефілад в Москві" ( "Дефіляда в Москве"), який приніс автору несподівану популярність в Україні, - з публікацією в 1999 році, - перше з часів незалежності (1991) український твір альтернативної історії. З цього часу автор береться за створення циклу романів, - єдиного «метапроізведенія» про віртуальну Української «Імперії Трьох Морів»
Василь Кожелянко вважається основоположником напрямку альтернативної історії в новітній українській літературі, хоча тема «переписаною» історії України представлена у автора в супроводі цілого "віяла" жанрів «масової» літератури. За точним спостереженням критиків, «метароман» Кожелянко означівает і мотиви народних казок, і військову фантастику, і науково-популярні дослідження про Атлантиду, і, нарешті, - тему «віртуального реваншу» за поразки України в реальній дійсності. При цьому помилковим буде уявлення письменника як націоналіста, - навпаки, ніколи не зраджує автора почуття гумору змушувало його ставитися до націоналістичних ексцесів пародійно-іронічно.
Як журналіст і письменник успішно займався політичною аналітикою: ще в 2001 р (У романі «Терроріум») передбачив «помаранчеву революцію» та її наслідки.
На жаль, раптова смерть автора (у віці всього 50 років) виявилася рівносильна практичного «закриття», - принаймні, на сьогодні, - жанру альтернативної історії в українській літературі.
На батьківщині письменника його ім'ям названа вулиця і встановлений пам'ятний.
Твори Василя Кожелянка:
«Дефіляда у Москві» (1997, премія «Сучасності»)
«Конотоп» (1998)
«Людінець пана Бога» (1999)
«ЛЖЕNostradamus» (1999)
«Котигорошко» (2000)
«Тероріум» (2001)
«Срібний павук» (2006)
«Третє поле» (2007) та інші
«Дефіляда у Москві» (1997). Роман вийшов у Львові, на українській мові. Він представляє безперечний інтерес. Більшість критиків схиляються до того, що "Дефіляда" - витончене знущання над тими націоналістами, які до сих пір наївно вірять, що в разі німецької перемоги Україна стала б незалежною і могутньою державою. І забувають про те, що Гітлер використовував бандерівців або ту ж РОА лише в якості тимчасових союзників - в майбутньому "тисячолітньому Рейху" всім слов'янам була уготована доля рабів. У романі присутні пародійні і гумористичні елементи. Виявляється, Штірліц - це український розвідник Максим Ісаченко.
«Конотоп». Кожелянко був і залишається невиправним патріотом, досить вміло маскуються під постмодерніста. Інакше як пояснити, що, виносячи на наш суд десять віртуальностей, варіантів майбутнього України після битви під Конотопом (в однойменному романі, в розділі «Реконструкція імперії ...») лише два з них артикулює в песимістичному ключі. Як на біду, саме вони і реалізовані життям. «Шлях України до краху Відкрито ...» Надто вже все скрупульозно, ретельно викладено на папері, занадто підкочується слина до неба у кожного небайдужого читача. Ех, величі державного хочеться. Нехай і віртуального, але хоча б такого. Що ж, якщо це спроба футурологічної історіософії, то жоден з цих варіантів не здається переконливим. (З рецензії Олега Сидора-Гібелінди)
«ЛЖЕNostradamus»: Межі простору і часу розширилися. Впали перепони і на авансцену разом з нашими сучасниками вийшли Байда Вишневецький, Іван Грозний, князь Острозький, султан Сулейман, Нострадамус ... У кожному розділі перед читачем постають герої, яких автор з легкістю шахіста розставляє по Україні та Європі.
Невже це можна уявити? Так! Ваше читацьку увагу і творча самодіяльність автора - ось і всі необхідні умови для організації сюжету книги.
Сатирико-фантастична думка перетворила історію, сучасність і езотерику в кілька фрагментарне, але досить оригінальний твір. Любителі сильних постмодерністських відчуттів знайдуть тут переміщення в історичному просторі, розірване час, і звичайно, текст - «Центурии» Нострадамуса, писані і переписані претендентами на престоли всіх часів і народів. (З рецензії Олени Романенко)
«Срібний павук» "... досить сильно відрізняється від його попередніх творів При цьому улюблена авторська форма зберігається :. Оповідання, як бруси гімнаста, знову тримають дві лінії: будні двох чернівецьких сищиків Кароля Штефанчука і Гельмута Гартлі в 1939 році і історія духовного ордена , що бережуть якусь древню реліквію (дуже скоро стає зрозуміло, яку саме, але Кожелянко, схоже, і не сильно намагається зберегти таємницю).
Роман Василя Кожелянка "Діти застою" став лауреатом книжкового рейтингу "Книжка року-2012". Він переміг у номінації "Красне письменство" серед прозових творів.
"Ми знаємо Кожелянка як творця альтернативної історії в українській літературі. Дивно, що остання книжка вийшла не схожою на його попередні твори, - каже літературознавець та експерт Дмитро Дроздовський. - Автор змалював апокаліптичне бачення України через своїх героїв. Головному персонажу Пантелеймону Людинюку відкривається метафізичне бачення поневоленої, знищеної, озлобленої країни. Він продовжує йти свої життєвим шляхом, зустрічаючи на дорозі національних покручів з покаліченими душами. Його друг тікає у філософію буддизму, аби не бачити навколо людського занепаду Автор співвідносить це з потребою очищення свідомості українців, які пережили радянський період. Інакше країна приречена, а у кожному наступному поколінні рівень деградації і морального звиродніння буде ще більшим. Кожелянко говорить, що страшні пост-тоталітарні метаморфози людської душі не припинилися і зі здобуттям української незалежності. "Діти застою" - це критика радянської доби".
Автор сатирично зобразив реальних персонажів чернівецького політичного та творчого середовища. Роман вийшов у чернівецькому видавництві "Книги-ХХІ". ( з рецензії Анни Балакир),
Творчисть Василя Кожелянка відома за межами України, перекладається на інші мови, викликає дискусії у колі людей з нестандартним мисленням, здатних скинути шори застарілих стереотипів.
Завідуюча відділом Сторожинецької ЦРБ Кухарєва Н.М. по матеріалам преси та інтернету.
Немає коментарів:
Дописати коментар